Івано-Франківськ великий економічний і культурний центр на заході України. Вперше місто згадується під назвою Станиславів 1662 р., коли воно одержало магдебурзьке право.

Місто було засноване як фортеця для захисту від набігів кримських татар та опорний пункт польських магнатів Потоцьких на галицьких землях. Фортеця неодноразово витримувала облогу турецьких та російських військ. Станиславів будувався з Ринкової площі і ратуші, які у видозміненому стані збереглись донині. В його подальшій розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу, що втілені у плануванні середмістя, його вулицях, храмах і кам'яницях.

У XVIII - XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 р. - імперії Габсбургів (від 1804 - Австрійської імперії, від 1867 р. - Австро-Угорщини). В розвиток його ремесел і культури зробили свій внесок крім українців поляки, євреї і вірмени, національні громади яких були тут досить численними. Громадське життя міста сколихнула революція 1848 р.

Друга половина XIX ст. відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням підприємств. Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці Львів-Чернівці у 1866 р.

Під час першої світової війни, у 1915-1916 рр. за місто точились жорсткі бої. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена вже в новітніх архітектурних формах. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно-Українська Народна Республіка. Станиславів протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. У 1962 р. місто відзначило своє 300 - річчя. Воно було переіменоване і відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка.